8.05.2022
Щороку у цей день в Україні, як і в усьому цивілізованому світі, відзначається День пам’яті і примирення. В сей день люди згадують жахливі події двох світових війн, ті жахливі руйнування і втрати які вони принесли, а також ті неймовірні жертви, на які довелося піти аби припинити ті війни, аби зупинити агресорів. Гасло цього дня «Ніколи знову» є символом того, що людство добре вивчило уроки світових війн і ніколи не повторить помилок, які до них призвели. Але це гасло порожнє бо людство нічого не вивчило і помилки, які призвели до світових війн повторені в черговий раз. Знову світ дивився як психічно нестабільний, тупуватий садист путін захоплював собі абсолютну владу у росії, як поширював там близьку до фашистської і нацистської ідеологію, котра, як і вони, є нічим іншим, як утіленням слабкості, боягузтва і бездарності його режиму. Світ так само, як і колись умиротворював агресора, розповідав про якусь «реальну політику» вільну від ідеалів, заради грошей закривав очі на звірства і злочини проти людяності, які чинили російські фашисти. Світ, так само, як і раніше, віддавав фашистам на розтерзання невеликі країни про які він начебто "так мало знає". І звичайно, світ плював на міжнародне право, заради грошей порушуючи власні закони і зобов’язання, спускав російським фашистам усе, що би вони не чинили і озброював їх для війни проти себе ж. І ось ми маємо результат – повномасштабна війна в центрі Європи, фашистський диктатор, який погрожує ядерною зброєю і вимагає віддати йому половину всього західного світу, того самого який був до нього такий толерантний і стільки йому пробачав. Схоже у цивілізованого світу немає пам’яті. Та і примирення нам усім не загрожує. Та все ж треба пробувати вчитися на своїх помилках. Треба пам’ятати як і чому це сталося знову, чому ми були не готові до війни, хоча вона, по суті, триває 8 років. Пам’ятати тих, хто віддав своє життя, щоб ми зберегли своє, тих хто, як і багато років тому, воює аби стримати навалу нелюдів. Пам’ятати тих, хто це почав і тих, хто це закінчить і покарає ворога. А ще, примиритися з тим, що нам доведеться місяцями, а може і роками жити у стані війни, що навіть після перемоги, до якої ще дуже далеко, нас чекають десятиліття післявоєнної відбудови. Ми маємо нарешті запам’ятати уроки цих часів і примиритися з необхідністю жити за правилами і принципами цивілізованого світу, не відмовляючись від них заради вигоди. А як ні, то все повториться знову і знову, і знову, поки від світу не лишиться каменя на камені. Шановні студенти, викладачі і гості Соціально-правового факультету Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, з Днем пам’яті і примирення Вас! Може хоч цього разу буде ніколи знову.
